Лапанчик іде до школи.

Лапанчик іде до школи. 

     Одного прекрасного сонячного ранку мама-зайчиха сказала своєму синочку Лапанчику: «Скоро Перше вересня. Ти підеш до школи. Ти вже виріс. Виповнилось тобі шість років. А всі малята,кому виповнилось шість років, підуть у перший клас.»

     Лапанчик слухав маму і не розумів про що вона йому говорить. Він з сумом нахилив голівку,опустив свої довгі вушка і лапками почав витирати сльози,що текли як два струмочки. 

«Що сталося? Чому ти плачеш?»

- запитала лагідно мама. 

«Я не хочу іти до школи. Я хочу бути разом з тобою. Я хочу гратися з своїми іграшками. Я хочу розглядати свої книжки. Я хочу гойдатися на своїй гойдалці»- відповів, тяжко схлипуючи, Лапанчик.

     Мама зрозуміла,що син не розуміє для чого йому ходити в школу. «Миле моє дитятко, перестань плакати. Давай витремо твої сльози. Я розповім тобі про школу.»Лапанчик заспокоївся,зручненько всівся мамі на лапи. І мама почала розповідь: «Всі малята люблять розглядати книжки,але читати не вміють. Отже,щоби навчитися читати,тобі треба піти до школи.Ти підеш до школи і сам зможеш читати будь-яку книжку,адже у книжках багато цікавого. У школі працюють вчителі. Вони навчають дітей читати,писати і рахувати. 

    Поглянь,що я купила для тебе. Цю сумку носять за плечима і називається вона рюкзак. У рюкзаку твоєму будуть лежати книжки,Букварик та Цікава математика, і зошити. А олівці і ручка - у пеналі. Пенал- це коробочка для зберігання олівців і ручок,щоб не ламалися.»

    Вислухавши маму,Лапанчик повеселішав і пішов гратися у зеленій траві. Трава пахла літом. Гусячі лапки,що там росли,розкрили жовті,як сонечка, п‘ятипелюсткові квітки і веселилися разом з Лапанчиком. Він перекочувався,стрибав,доганяв метеликів,що пурхали з квітки на квітку. Ще декілька разів перекотився і протягнувся на траві. Так лежати йому було дуже добре. Трішки полежавши,він голоснозапитав маму: « Мамо,а скоро перший день школи?»«Через два дні.»- відповіла мама. 

Лапанчик думав про те,як він піде до школи,кого там зустріне,з ким товаришувати буде,чи зможе вивчити Абетку,яку він не бачив і не зустрічався з нею. 

         Два дні пройшли. Настало Перше вересня. Рано він пробудився,поснідав,почистив зубки,одягнув шкільну форму,взяв рюкзак і з мамою пішов до школи. Він дуже хвилювався. Але коли побачив, скільки звірят з своїми батьками йшли до школи,тривога пропала. 

       Школа Ларанчика знаходилася під старезним кремезним дубом,в дуплі якого жила його вчителька Сова. «Мене звати Сова Савівна. Я ваша вчителька. А тепер я хочу познайомитися з усіма вами». 

Вона називала імена зі шкільного журналу,а звірята відповідали «Є!»

Лапанчик познайомився з їжачком,ведмедиком,білочкою та лисичкою. Він щасливий повернувся зі школи. 

      Наступного дня Лапанчик пішов до школи сам,весело підстрибуючи і вітаючись з усіма,кого зустрічав. А всі менші звірята дивились йому вслід і заздрили. Їм так хотілося до школи. Сонечко світило. Птахи співали і вітали його з початком навчання у школі. Дерева злегка махали гілками,бажаючи Лапанчику доброго ранку. Навіть жучок-сонечко вітав його. Йому було так приємно. Він гордо ішов. Всі зрозуміли,що Лапанчик виріс. Тепер у нього нове звання- учень.

Лапанчик на перерві.

Лапанчик добре зголоднів. 

Щось поїсти захотів. 

Зайшов у столову. 

Лапки помив. 

Овочевий борщик з‘їв. 

Капустою закусив. 

Серветкою скористався,

Щоб ротик чистим зостався. 

За собою тарілку прибрав. 

Кухарям дякую сказав. 

Вийшов біля школи погуляти. 

З друзями в перегонки пограти

Тут задзвонив дзвінок. 

Закликав звірят на наступний урок.

Лапанчик на уроці.

Задзвонив шкільний дзвінок.

Запросив звірят на урок.

Всі звірята в клас зайшли.

З плечей зняли рюкзачки.

За партами вмостились.

Тут вчителька з‘явилась.

«Доброго ранку,друзі мої!»

«Доброго ранку!»-відповіли всі.

Шкільний журнал взяла.

Перекличку почала:

- Білочка руденька з хвостиком

пишненьким!

- Я.

- Ведмедик-хвастунчик

медовий ласунчик!

- Я.

- Вовчок сіренький бочок,

гостренький зубок!

- Я.

- Зайчик-вуханчик,а звуть його

Лапанчик!

- Я.

- Лисичка руденька,сестричка

хитренька!

- Я.

- Їжачок-малючок,з голочок

піджачок!

- Я.

А тепер розпочнем урок.

Я напишу букву «А».

Буква ця голосна.

Легко вимовляти.

Можна й закричати.

Ви,звірята, повторіть.

Звук цей протягніть.

А-а-а.

З нею можемо співати.

А-а-а.

І склади складати

Ма-ма-ма.

Ви сьогодні молодці.

Добре працювали.

Вже на першому уроці

Букву «А» узнали.

Дзвінок знову задзвонив.

На перерву запросив.

 Домашнє завдання 

Лапанчика. 

Сьогодні уроки вже закінчились. 

Додому іде Лапанчик щасливий

Рюкзак на дивані поклав. 

Ліг відпочити від шкільних справ. 

Подрімав,потягнувся,відпочив. 

Лапки свої помив. 

На обід солодку моркву з‘їв. 

Мамі дякую сказавши,

За домашнє завдання взявся. 

Взяв Букварик з рюкзака. 

Прочитав там букву «А». 

Потім зошита дістав. 

Букву «А» там написав. 

В двох рядочках буква «А»

Рівнесенько стояла. 

За лінійку ні одна не виступала.
Мама в зошит подивилась.

В неї посмішка з‘явилась. 

І сказала: «Молодець!

Ти закінчив діло- можеш

Гуляти сміло!»

ПРОДОВЖЕННЯ ПРИГОД ЛАПАНЧИКА
Лапанчик готується до сну
Лапанчик готує український борщ
Потяг.Подорож Лапанчика до тітки Марти
Лапанчик в звіринці
Лапанчик працює на городі
Лапанчик лікарські рослини збирає