Вірші для душі та дитсадка. Emiliia Oleksyuk

  Автор карикатури: Олексій Кустовський                         Путін, це твоя війна.. Вбивча…руйнівна..страшна… Ти не людина. Ти - тиран.  Забрати хочеш все у свій капкан.  Плани твої марні були.  За два дні Україну взяти не змогли.  Знай,вражий кате, В світі тобі не царювати.  До тебе прийде Україна-мати, Буде катувати.  Ні. Зразу не вб‘є.  Поволі різатиме на куски.  За сироти… За вбиті сини… За дітей,що ненароджені були! За інвалідів,що вернулися з війни!! За тривожну старість наших батьків!!! За вкрадену молодість у дочок та синів!!! За страшне дитинство наших дітей!!!! За ВСІХ українських людей!!!!!! З болем у душі : 🌻 Мамо,чому війна? 🌻 Геть! 🌻 Прокиньтеся,російські матері!

Прокиньтеся,російські матері! За що вмирають ваші діти на МОЇЙ землі? Не знаєте де й коли їх вб‘ють.  Вам же ж тіл не привезуть.  Трупи тут валяються усюди.  Стороною їх обходять люди, ВОрони  клюють,  Голодні вовки загризуть.  Ніколи вам і не знати, Де їх могилки шукати.  Підійміться всі разом, Скажіть «НІ!!!» цій проклятій війні.  З болем у душі: 🌻 Геть! 🌻 Мамо,чому війна? 🌻 Сльози матері 🌻 Не для мене 🌻 Мати і син

Ти не будеш ,російський «брате» На землі моїй кадриль танцювати.  Іще захочеш гопака удати, та…. ГЕТЬ із моєї хати!!! У пазуху мову свою забирай.  До своєї країни рушай Поки ще ноги несуть, Бо у труні повезуть.  Ми тебе сюди не просили.  То знай,знайдуться в нас сили  Тебе відігнати.  За волю свою будем стояти… Вдень і вночі… Виженем геть зі своєї землі!!! З болем у серці: 🌻 Мамо,чому війна? 🌻 Прокиньтеся,російські матері! 🌻 Сльози матері 🌻 Не для мене 🌻 Мати і син

💛💙Біль виходить сльозами та рядками.💛💙  Присвячується всім українським  мамам та діткам. П‘ята година ранку була. В мирному сні Україна спалА. Бомби поспались враз на міста.  Страшна почалася війна.  В місто танки ввійшли.  Страх та паніка навкруги.  «Мамо,чому війна? Кому потрібна країна моя? Російські солдати у нас стріляють.  Хіба своїх дітей вони не мають?» «Синочку мій дорогий , Часу нема про це розповідати.  Зараз треба нам збиратись, Домівку свою залишати, Іти на захід, туди, Де ще немає війни.» «Мамо,а тато?  На нього треба зачекати.» «Тато лишається. Він у нас сильний.  Сильні татка потрібні тут  На захист України.» «Мамо, треба ведмедика взяти.  Без мене він не зможе спати» «Тільки ведмедика. Більше нікого.  Решту іграшок залишимо вдома.  Ми ще повернемось.  Я вірю в це ,сину. Наші солдати звільнять Україну.» На пероні гармидер,метушня.  Плаче десь маленьке дитя.  « Ти вже дорослий.  Тепер замість тата.  Ім‘я своє,адресу  Мусиш добре пам’ятати.» В вагоні глітно.  Жінки та