Вірші для душі та дитсадка. Emiliia Oleksyuk

Чарівна весно,пробач… Через цю чорну війну, Не бачу я твою красу.  Очі мої в сльозах, Рветься серце в грудях, Як бачу оті сиротята,  Не мають уже ні мами,ні тата.  Заплакані очі батьків, Що втратили своїх синів.  Зруйновані села й міста. Картина жахлива…сумна…  Та…підсніжник все ж визирає, Білу голівку схиляє: «Я тут. Я тут. Я зустрів весну.  Подивіться на мою красу.  Витріть сльози, Повірте у те, Україна,як я розцвіте.» Біль виходить сльозами та рядками: 💛 Мамо,чому війна? 💛 Геть! 💛 Розплата 💛 Лелеки і війна

                         2022   с. Суховерхів                           Фото: Ярослава Раковіца Ось і весна настала.  Додому лелеки вертали.  Та марні надії були.  Гніздечка свого не знайшли.  В тривозі крилами махали.  Жалібно кричали.  Війна гніздо зруйнувала.  Будували ж гніздо як могли.  Щасливо у ньому жили.  Рік по року до нього вертали.  Лелечата росли-виростали.  Зараз вибухи тут і там.  Страшно стало лелекам.  Розправили крила.  Набралися сили.  Від війни подалі полетіли.  Та мрія у лелек одна- Повернутись у рідні місця. З болем у душі: 🌻 Мамо,чому війна? 🌻 Розплата 🌻 Геть! 🌻 Прокиньтеся,російські матері!