Потяг. Подорож Лапанчика до тітки Марти.

Лапанчик закінчив 

Перший клас. Ура! Ура!

«Настала літня пора. 

Час відпочивати. 

Можна і подорожувати.»-

Він сказав і тяжко зітхав. 

«Що сталося?

Чому ти сумуєш?»-

Мама запитала і 

Одразу запропонувала. 

«Поїдемо з тобою 

До тітки Марти,

Що живе у Києві.»

«А чим ми будемо їхати?»

«Цього разу ми скористаємось

Залізно-дорожним транспортом»-відповіла мама. 

«Я не знаю,що це». 

«Ми поїдемо потягом. 

Потяг- це ряд з‘єднаних між собою залізничних вагонів,що рухаються за допомогою локомотива. Їздить потяг по рейках та перевозить людей або різні вантажі.»

«А хто веде потяг?»-

Запитав Лапанчик. 

« Потяг веде машиніст.»-

Відповіла мама.
« Синок, склади свої особисті речі у рюкзак. Ми поїдемо на цілий тиждень.»

Лапанчик склав у рюкзак свої речі, взяв олівці і зошит, ще й гітару приготував. Він ледве заснув. Уявляв собі подорож. Наступив ранок . Лапанчик з мамою пішов на залізно-дорожну станцію.

« Подивись, сину, там написано «КАСИ». Нам треба купити квитки. Мама підійшла до каси, купила два квитки: дорослий для себе та дитячий для Лапанчика. Тим часом він побачив величезне табло,де було написано «РОЗКЛАД РУХУ ПОЇЗДІВ». 

« Мамо, наш поїзд відправляється о 20:00 годині. 

Я знаю,що це 8 вечора.»

Лапанчик взяв свій квиток і вони з мамою пішли до потягу ЧЕРНІВЦІ - КИЇВ. Їм треба було знайти вагон #4, купе # 5, місце #17. Провідник перевірив наявність у них білетів,а також чи у правильний вагон вони зібрались сідати. 

Разом з ними їхала білочка з мамою. У купе ж 4 місця. 

«Як тебе звати?»-запитала білочка. 

«Я - Лапанчик. А тебе як звати?»- запитав він. 

«Руді.»- відповіла білочка. 

«Приємно познайомитися»-

сказав Лапанчик. 

«А що ти вмієш?»- запитала Руді

«Я вмію малювати ліс.»- відповів Лапанчик і дістав зошит з олівцями. 

«Я теж вмію малювати ліс. Але в мене немає ні олівців,ні паперу»

«Ось листок з мого зошита. І олівців аж 30 кольорів.

Думаю,для нас двоїх вистачить.»- посміхнувся Лапанчик. 

«Дякую. Ти дуже добрий.»-

сказала Руді. 

Діти спокійно малювали,а потім 

обмінялися малюнками. 

Лапанчик взяв гітару і почав 

награвати знайому мелодію. 

«Ти вмієш грати на гітарі?»-

зацікавлено запитала Руді. 

«Так. Я вмію. Але не зовсім добре. Мене мама навчила. 

Я граю кілька пісень,які дуже люблю.»

«А я не вмію»- з сумом промовила Руді. 

«Не переживай. Ти можеш піти до музичної школи і там навчитись.»- порадив Лапанчик. 

Мама Руді запропонувала перейти у вагон-ресторан і повечеряти. Діти з задоволенням прийняли пропозицію.В ресторані замовили для Руді горішки і гриби, а для Лапанчика капусту і моркву. Поївши,заплатили,подякували офіціанту і повернулись у своє купе. 

Друзі вмостилися біля вікна. Було цікаво спостерігати за станціями,полями,селами і містами. Було вже пізно. Всі втомилися і вмостились спати:

мами на нижніх полицях,а діти на верхніх. 

Потяг під’їжджав до Києва. А ось і вокзал. «До побачення,

Руді»- сказав Лапанчик. 

«До побачення,Лапанчик»-

відповіла Руді. 

На пероні Лапанчика з мамою чекала тітка Марта. 

«Доброго ранку,тітонько Марто. Я дуже щасливий,що приїхав до вас. Я вперше їхав 

потягом. Тепер я знаю,як це класно!»


БІЛЬШЕ ПРИГОД ЛАПАНЧИКА ЧИТАЙТЕ ТУТ:
Лапанчик готується до сну
Лапанчик у звіринці
Лапанчик готує український борщ
Лапанчик іде до школи
Лапанчик працює на городі
Лапанчик збирає лікарські рослини