Вірші для душі та дитсадка. Emiliia Oleksyuk

В квітковому лузі  метелики літали.  З квітки на квітку перелітали.  Хлопчик з сачком ходив.  Денних метеликів там ловив.  Одного спіймав,а той  Проситися став: «Дуже прошу тебе я.  Не роби мені зла.  Крилець моїх не чіпай.  Лусочок на них не ламай.  Бо не зможу вже більше літати.  Прийдеться мені пропадати.» Інші метелики прилетіли.  Крильцями тріпотіли: « Товариша ти відпусти.  А ми напишемо ім‘я твоє.» П оліксена прилетіла.  А поллона запросила.  Відгукнувся Синявець  В ікрама Його  Л юцина догнала.  І  О садець поспішив.  Літеру «О» залишив. "Прочитай ім‘я своє.  А товариша нашого відпусти." ПАВЛО.

Весна прийшла.  У лісі квітами вкрита земля.  Кожна квіточка розкрилась.  Око заворожила.  До лісу дівчинка прийшла.  «Ой! Яка красота! Чудесні весняні квіточки, Чи вгадаєте ви ім‘я моє?» М ускарі озвалась: « Спробуєм це зробити, Щоб тебе розвеселити.  Без краплинки жалю  Я першу літеру віддаю.» А немона: «А моя позиція така.  Від щирого серця дарую Літеру «А» К р окус фіолетово розцвів.  Літеру «Р» відпустив.  Підсніжн и к  Білу голівку похилив:  «Я дружбу не хочу втрачати.  Літеру «и» хочу віддати.» Ко н валія біле плаття вбрала.  Літеру «Н» віддала.  Б а рвінок склав вінок  З лісових квіток.  Квіти разом гукнули «Ура!» МАРИНА твоє ім‘я. 

Космонавтом я хочу стати.  До зірок зможу літати.  А зірки- просто чародії.  Сузір‘я собі утворили.  Сигнал мені послали.  Що ім‘я моє узнали.  Як це зробили розкажуть.  Звісно, все вам покажуть.  О вен першим набрався сили: «Перша літера моя щаслива» Сузір‘я Лежачого  Л ева Першу літеру відпустило.  Сузір‘я Л е бедя- гордо сказало: «Не слід сумувати.  Другу літеру треба віддати.» К ит просто взяв  І першу літеру подарував. С корпіону прийшлось  Те саме зробити, Літеру «С» відпустити. А ндромеда час не втрачала.  Літеру «А» віддала.  Оріо н  без вагання  Віддав літеру останню.  Д ракон не відрізнявся.  З першою літерою  Легко розпрощався.  О р ел поміркував  І літеру «Р» віддав.  «Подивися,хлопчику, Як ми все склали.  Ім‘я твоє Олександр написали.» Всі разом сузір‘я сказали. 

Хлопчина сміливий зійшов На вершину крутої гори.  Щасливий,на всю Верховину Крикнув ім‘я своє.  А гори не спали, Відлуння віддали.  С купова - літеру «С» М е нчул - літеру «Е» Р ебра - літеру «Р» Г оверла - літеру «Г» Піп  І ван - літеру «І» Піку й  без вагання віддав  Літеру останню.  І зазвучало звідусіль Ім‘я його  СЕРГІЙ.  ( Використано назви  гір в Карпатах)

На березі озера  Сестричка стояла.  Ім‘я братику вибирала.  «Чарівне озеро,допоможи.  Ім‘я братику знайди.» Я можу допомогти.  Але  Б айкалом  Не назвеш його ти.  Хоча першу літеру мою візьми.  Я знаю в Італії озеро К о мо є.  Друга літера «О» у нього є.  А ще в Еквадорі озеро  Р окас.  Першу літеру у нього попросим.  В Україні озеро  Си невир Хоче віддати літеру «И», Тому,що в нього аж дві їх є.  А ми його добре попросим.  Ще й літеру «С» запросим.  «Дякую озера голубі! Ви мені допомогли.  Я свого братика люблю.  БОРИС його назову.

Я хотів би діти знати Чи вмієте ви читати? Бо ім‘я моє складали птахи.  Б і гунець пробігав.  Літеру «І» мені віддав.  А  В орона-каркарона У гнізді сиділа.  Літеру «В» згубила.  Низько над землею  Ластівк а  летіла.  Комашню ловила.  І промовила такі слова: «У моєму імені дві літери «А».  Одна з них моя, а остання твоя» Н ерозень до берега приплив.  Посидів,поміркував.  Першу літеру на піску написав.  Не марно птахи працювали.  Яке ім‘я ви прочитали? (Іван)

                                                                                                Зустрілися два товариші.  Цікаву розмову повели.  Чи знаєш ти річки, Щоб довжиною Понад 10 кілометрів були, На території України текли? А хочеш,я їх попрошу  І ім‘я твоє напишу? Від  Д унаю візьму «Д».  У  М алого Сірету попрошу «М» А Т и са,ну просто чудово, Віддати літеру «И» готова.  Пру т  то тихо,то шумно тече.  Останню літеру нам принесе.  Дністе р,  не зволікай.  Літеру «Р» віддай.  А Дніпр о  могутній,широкий, Правий берег круто зриває, Живописні Дніпрові кручі має.  Літеру «О» може віддати.  Щоб ім‘я твоє написати.

На березі хлопчик сидів.  Гіркі сльози лив.  Сльози зі щічок збігали.  У річку впадали.  Солону воду  В ‘юн відчув:  «Чому ти плачеш?  Ти щось забув?» Я не можу згадати, Як мене звати.  І так заревів, що всі рибки, Що у річці жили, Виглянули з води.  Давай попробуємо допомогти.  Першим визвався в‘юн: «Першу літеру мою візьми.  Тільки вже не реви» Тут с А зан підпливає.  Широко рот відкриває.  Свою другу літеру відпускає.  С удак: «Я не можу мовчати.  Хочу першу літеру  свою віддати.» Нечутно л И н підпливає.  Такі слова промовляє: «Хочу теж допомогти.  Другу літеру мою візьми.» Л ящ ляснув хвостом по воді Що є сили.  Аж літера «Л» злетіла.  Форел Ь  останньою припливла.  З задоволенням  М’який знак віддала.  Всі рибки, Що в прісній воді живуть, Довідались як хлопчика зовуть.  (Василь)

Хлопчик заснув. Приснилось,що ім‘я забув.  Ой,як страшно без імені жити.  Що ж далі робити? У сні він бачить  Як  М урашка повзе.  Першу літеру ледве несе: «Не вставай. Продовжуй спати Першу літеру я можу віддати.» П а вук в павутині спить.  Тихо собі бурмотить: «Перша літера- це моя.  Ну а друга буде твоя.» К омар в павутину влетів.  Зі страху дзвінко дзвенів.  Що за крик «дзи» та «дзу»? Віддавай першу літеру свою.  В темряві ночі  С вітлячок летів.  Як ліхтарик горів. Дорогу собі освітляв.  Літеру «С» хлопчику дав.  З настанням темноти Вечірній концерт  Ведуть цвіркун И .  «Ми хочемо допомогти.  Можемо віддати літеру «И» Ще й  М етелик прилетів.  Крильцями затріпотів. Літера «М» злетіла. І у слові сіла.  Хлопчик слово прочитав. І щасливий з ліжка встав.  (Максим)

Художник : Олександр Ставчанський У кожну годину  І кожну хвилину Я думкою лину на Україну.  В село невеличке на пагорбі.  Де люди живуть в злагоді.  Там рідна й знайома  Кожна стежина.  Відома і кожна родина.  Там мати мене народила І тепло мене сповила, Від серця благословила І в життя відпустила.  Проходять роки. Я стара.  Не знаю чий син,чи дочка.  Багато кого не побачу.  Згадаю...і тихо заплачу.  Ось довгим ключем  Летять журавлі.  На Україну,до рідної землі. Якби мала я крила, Я би з ними злетіла.  Не знаю чи би могла З ними летіти одна? Здоров’я нема і сили нема.  Диш думка одна.  Шалено роки пролетіли.  Час повернути не захотіли. 

Школа с. Суховерхів  Фото: Ярослава Раковіца ,2018 Моє село добре розміщене.  Є пагорби і підвищення.  Від вітрів нас ліс захищає.   Від засухи потічок оберігає.  Люди,що раніше тут жили, Село на кути поділили.  На Горі колгосп розмістили, Школу і садочок спорудили.  Стадіон обладнали.  Цього всі довго чекали. Дорога поволі схиляється.  До центру села опускається.  У центрі села  нова церква здіймається.  Дух щастя і радості підіймається.  Дзвони церковні  Блаженство розносять.  На службу божу  До храму просять.  Зовсім недалечко Ну метрів зо двісті Розмістилась сільська рада На рівному місці.  Медпункт,клуб,бібліотека Ну майже все,що громаді треба Магазин є теж у селі.  Споруджений пам‘ятник Воїнам,що загинули на війні.  Цей пам‘ятник шанують всі І дорослі,і малі.  Нагадує він про буремні дні.  Хай буде мир! не бути війні! Центральна дорога  Трохи звертає.  І на кут Діброва повертає.  Яблуневий сад зустрічає.  Далі пройдеш,наліво повернеш На вулицю Лісна звернеш.  Нев