Вірші для душі та дитсадка. Emiliia Oleksyuk

Бабуся Галина у селі жила.  Пташина ферма у неї була.  Кури  спокійно гуляли, Зерно клювали, Воду пили,так і жили.  Цілий день: «Ко-ко-ко.  Я знесу вам яєчко.  Куд-кудак, куд-кудак, Знесла яйце як кулак.» І  півень  гордо походжав, На голові червоний гребінь, Борідку і сережки мав.  А пір‘я з відтінками було, На сонці виблискувало.  Вранці першим прокидався, За свою пісню брався.  «Ку-ку-ріку, ку-ку-ріку» - Неслася пісня по селу.  У бабусі ще  гуси  були Китайської породи: Білесенькі,як сніжок, Дзьоб помаранчевий, Ще й зверху горбок.  На пасовиську паслись, В річці купались, Чудово виглядали.  Бабуся кликала: «Гуси мої,додому пора.» У відповідь чула: «Га-га-га-га» З води вилізали, Зелену траву щипали, Вола свої напихали, Перевальцем додому вертали.  «Де ж ви ,мої  качечки  сіренькі? Відгукніться,де ви є,любенкі?» «Ми купались у ставку за селом, А тепер їмо горох гуртом.  Кря-кря-кря, кря-кря-кря.  Нам

Жили-були два голуби Сусідами вони були.  Між собою вони не дружили.  В гості один до одного  Не ходили.  Одного звали -Білячок Поштовий вісничок.  Він був білий як сніжок.  На голівці пір‘їнок пучок.  Хвостик віялом розкладе І гордовито іде.  «Подивіться як я ступаю.  Погляньте як я літаю.  Я найрозумніший  Серед голубів.  Я облітав сто річок  І сто морів.  Все я сам зроблю.  Допомоги не потерплю.» Ходив,собою любувався, На кожному кроці вихвалявся: «Я умію.  Я знаю.  Я хочу.  Я можу.» Одного разу з ним сталась  Пригода така.  Білячок печиво знайшов.  Ходив кругом нього,оглядав, З котрого боку аби поклював.  Раптом незнайомий  Голуб прилетів.  Біля печива швидко сів.  Почав з насолодою довбати І жадібно ковтати.  Та тут наш герой не стерпів.  До чужинця підлетів: «Печиво не чіпай.  Мені його віддай.  Воно не твоє.  Печиво це - моє.» «Ні. Віддати його не можу.  Я сам його з‘їсти хочу.» І тут з

В одному лісі Руденька білочка Руді жила.  Працьовита і розумниця була.  Батьків своїх шанувала.  В усьому їм допомогала.  З друзями вирішила День Валентина відсвяткувати.  Для цього свята приготувала Червоних листочків багато.  З коморки їх витягала.  Сердечка вирізала.  Валентинками дуба  Прикрашала.  У гості друзів запрошала.  Ворона якось пролітала.  На валентинки погляд спрямувала.  Дуже захотілось їх мати.  Вирішила нишком зірвати.  Одні зривала  Й на землю кидала.  Кілька з собою забрала.  Білочка встала раненько.  Вибігла глянути  На валентинки швиденько.  Ой! Що за біда?! Жодної валентинки нема.  На снігу залишились лежати.  Треба ж їх піднімати.  Ось уже і друзі прийшли.  Білочці допомогли.  Дятел активно працював.  Валентинки розвішував.  Ведмедик йому подавав.  А зайчик із снігу збирав.  Всі валентинки підняли, За столом сиділи чаювали, Веселих пісень співали, В ігри грали і танцювали, День Ва

1) Ой ти ,зимонько- зима! Скільки снігу намела! На дерева,на поля, Стала біла вже земля.  2) Сніжинки кружляють, Кружляють.  Тихо на землю сідають.  Своїм теплом її зігрівають.  3) Сніг на землі лежить.  Під снігом травичка спить.  Сни свої переглядає.  На весну чекає.  4) Зима ходила,блудила.  Три місяці в гості запросила.  Грудень морозом  Землю закував.  Січень снігом трусив,трусив, Землю всюди накрив.  Ну а Лютий лютував.  Лютневі морози нам посилав.  5) Вже Зима прийшла.  Ще й Мороза привела.  Разом з нею гуляв.  Річки в лід закував.  І у вікна зазирав.  Візерунки малював.  6) Сніг сріблястий скрізь лежить.  Дітвора на санках мчить.  Сміх і радість навкруги.  Дочекалися зими.  7) Ми на лижі стали.  З гірки вниз помчали.  Лижі не справлялись.  У сніг забивались.  Ми веселі.  Всі в снігу.  Знову лізем на гору.  8) Ти існуєш Морозець? Я тебе не бачу.  Як ти в чоботи заліз? Щипаєш!!!