Неслухняний ведмедик

В дрімучому лісі 

сім‘я ведмедів жила. 

Тато- Михайло Михайлович,

Мама- Михайлина Михайлівна,

Та Михайлик Михайлович-

Їх синок. 

Найкраще дитятко серед діток 

Дитятко росло,виростало. 

Та слухати батьків не бажало. 

Мама частенько просила:

«Чемним діткам з сусідами 

Вітатися треба. 

Посміхайся до них любенько,

Миле моє серденько.»

«Не хочу.»- він пробурмотів. 

І голову нахилив. 

«Бабусі старенькій малину

Збирати допоможи. 

І кошик до хати віднеси.»

«Не буду цього робити. 

Хочу відпочити.»- сказав

І в здоровенну калюжу впав. 

Там полежав,повалявся,

Важко з неї піднявся. 

Перевальцем додому подався. 

Весь в болоті з голови до ніг. 

Ледве на ліжко залізти зміг. 

Полегшено зітхнув

І миттєво заснув. 

Вітер подув,а сонце пригріло,

Шерстку його обсушило. 

Вона до тіла прилипла. 

Дивитися було гидко. 

Не ведмедик,

А чудо якесь ступало. 

Лиш очі блищали. 

Діти сусідські злякались

І за кущі заховались. 

Батько просить:

«Гнізда осів не чіпай. 

І до них не залізай. 

Покусають тебе. Буде боляче»

Рано-вранці ні світ,ні зоря,

В осине гніздо залізло ведмежа

Всі оси були ще в гнізді. 

Відчули ведмежі пазурі. 

І давай вилітати,

Ведмежа боляче кусати. 

І в шию,і в спину,

І в вуха,і в ніс. 

Ледве з дерева ведмедик зліз. 

Дорогою біг і кричав. 

А оси його доганяли

І боляче кусали. 

Нарешті двері відкрив 

І голосно заревів. 

«Ой,біда! Болить все тіло 

І голова!!!»

У дзеркало глянув,а носа нема. 

Замість носа картопля зійшла. 

Мама глянула- дійсно біда,

Треба лікувати ведмежа. 

Вона витягала осині жала. 

Сік кульбаби прикладала. 

Потім у двір помчала. 

Подорожника нарвала. 

Запалення ним знімала. 

А компреси з холодної води

Знімають біль завжди. 

Дві доби Михайлик пролежав

І батькам пообіцяв

Осині гнізда ніколи не чіпати

І на дерева за ними 

Не залізати. 

Мама наказує:

« Гляди,зелених плодів 

не зривай. 

Декілька днів почекай. 

Щоб стали червоні. 

Тоді вже готові. 

Їх можна збирати

Досхочу смакувати.»

Не послухався любий синок. 

Наївся зелених ягідок. 

І розболівся у нього живіт. 

«Ой,болить! Ой,болить!»-

Він кричить. 

І до мами біжить. 

А мама на кухні працює. 

Грибний суп готує. 

Стала млинці випікати

Для неслухняного маляти. 

Роботу свою залишила. 

Чай з ромашки заварила. 

Синочка свого напоїла. 

Ще і з звіробоєм чаєм напувала

Дитятко своє рятувала. 

Михайлик кричав і стогнав,

Під себе лапки підгинав. 

Невдовзі біль пропав. 

Ведмедик на лапки встав

І промовив такі слова:

«Мамо єдина моя!

Ти врятувала мені життя. 

Жити без болю -

Це красота. 

Обіцяю більше не бешкетувати,

Слухатись і тобі допомогати.»