Вірші для душі та дитсадка. Emiliia Oleksyuk

Настала весна. Зайчик зрадів.  Адже взимку тяженько він жив. Погризти капусточки не було.  Кучугури снігу намело.  На снігу сліди залишав.  Від лисиць та вовка ледве утікав.  Та знов вухастий спокою не має.  Біленьку свою шубку  День і ніч шукає.  Зустрів Їжачка,запитав: « Біленьку шубку мою Ніде не зустрічав?» «Ні,друже,не можу знати Де тобі її шукати.» Ось і Білочка руда. Пішов у неї питати.  Та відповідь одна лунала: « Не знаю. Не бачила. Не помічала» Ось і літечко настало.  І так косому сумно стало.  Вушка опустив,ледве ступає.  Аж тут Борсук із нірки визирає.  Одразу ж в Борсучка спитав: « Біленьку шубку мою Ніде не зустрічав?» «Цього я не знаю.  Не знаю,навіть,як вона виглядає.» Неподалік Хом‘ячок насіння збирає, В щічки як у міхи пхає,пхає,пхає.  «Доброго дня,Хом‘ячок.»- Першим привітався Борсучок.- «Справа у нас не проста.  Шубка у Зайчика пропала. Біла.  Не стрічав? Всю весну й літо він її шукає, І де знайти бідолаха не знає» « Я радий би вам допомогти, Та маю насіння вже повн

  Грип та Застуда дружно жили.  Завжди разом ходили.  Сонечко пригріває, Та вітер холодним буває.  Петрик маму не слуха.  Ні куртку не вдягне, Ні шапку на вуха.  А Грип побачив героя такого: «Ось зараз підкрадусь до нього..» Висока температура,слабкість і втома.  Петрик мусить сидіти вдома, У ліжку лежати,мікстуру приймати.  Та чаєм з малини Грип виганяти.  Тим часом Оксанка пальтішко вдягнула. Шапку й рукавички не забула.  На ніжки теплі чобітки.  От тепер вже можна йти.  Назустріч Застуда чвалає.  На неї Оксанка не чекає.  «Тьфу,Застуда! Прощавай! І мене не зачіпай!»