Зайчик Лапанчик та гикавка
Зайчик Лапанчик весело стрибав. Ні з того,ні з сього гикати почав. «Гик» та «Гик». До цього він ніяк не звик. Що пів хвилини гикати. Не може і слова сказати. Іде собі. Опустив вушка. Повз нього пролітає Мушка: «Дз».«Джу». Може чим допоможу? «Дуже треба мені знати Як покинути гикати.» «Вибач,друже, про таке І не чула я ніде.» Зайчик знову сумно йде. «Гик» та «Гик» гикає. Що робити сам не знає. Жабка у траві стрибала. Зупинилась. Запитала: «Що з тобою? Розкажи. Може зможу помогти.» «До мене гикавка прийшла. Не знаю чому, за що і як. Та позбутися ніяк.» «Хм. Так…Так….Я знаю! Вушка свої піднімай. На задні лапки вставай. І стрибай,стрибай,стрибай..» Зайчик довго так стрибав, Ледь притомний на траву упав. Та гикавку в той спосіб не прогнав. Сумно зайчик знову йде. Хтось в малиннику сопе. То Ведмідь малину рве. «В нього піду запитаю. Може що Ведмедик знає.» « Бджоли гикавку лікують. Залазиш в бджолине гніздо. Там меду у них повно. Звичайно,будуть тебе кусати. Ти буд