Лапанчик в звіринці.

В той день була середа.

Мама з роботи прийшла.
Добру вістку принесла.

«В неділю ми будемо відпочивати.
До звіринця можемо завітати.»

«Ура! Ура! У звіринці 

Я побачу слона!

Не пластмасового,
Не заводного,
А справжнього живого!»-

Радісно вигукнув Лапанчик. 

Йому дуже хотілося,
Щоб завтра була неділя.

«Але так не буває. 

Я добре знаю.

Ще четвер, п’ятниця і субота. 

У батьків закінчиться робота. 

А в неділю рано вставати
І до звіринця вирушати.»

Нарешті неділя настала.

Вся сім’я до звіринця зібралась.

Автобус їхав тихенько.

До звіринця було далеченько.

«Зупинка Звіринець»-

Голосно водій сказав. 

І люд з автобуса виходити став. 

На територію звіринця зайшли
І розійшлись, хто куди. 

Лапанчик не зволікав.
Слона шукати почав.

Недовго пройшли.
Вольєр слона знайшли.

«Ой. Який він великий. 

І,мабуть,сильний.»- 

Вигукнув Лапанчик. 

« Я думаю, тобі цікаво знати,
Що слони своїми ногами 

Можуть звуки відчувати.

І своїм друзям через 

Тупіт посилати,

Про небезпеку їм повідомляти.
А ніс у слона 

Хоботом називають. 

Його ніс - найсильніший.
Про це всі знають.»-

Тато сказав і до наступної

Вольєри попрямував. 

«Мамо!Мамо!Подивись,
хто тут гуляє!

Я знаю, його 

Жирафом називають. 

І шию він дуже довгу має,

Тому що з дерев листя об’їдає.»

З захопленням
Лапанчик розповів. 

« А ще, щоб жирафу
напитись води,
він на коліна стає.»-

Доповнила мама.
« А я читав, що серце жирафа

Важить 20 кілограмів.

А ще він спить стоячи. 

Деколи рівно голову тримає
І так засинає.

Або на спину її закидає 

І теж засинає»-

Тато додав. 

Зараз побачимо,
Хто в наступній вольєрі живе. 

«Ой. Тут дві кумедні 

Мавпочки проживають,

Вчепившись хвостиками

За перекладини,

Вниз головою звисають. 

А ще мені відомо,

Що мавпи люблять 

В дзеркало заглядати,

Там себе впізнавати,

Один одному шерстку чесати,

Банани та інші фрукти поїдати»-

Упевнено розповідав Лапанчик

«А у цій вольєрі живе 

Бурий ведмідь»- тато сказав

І розповідь почав. 

«Ведмеді - хижаки. 

Але поїдають і рослинну 

Їжу залюбки. 

Через це у них різні зуби,

Одні для м‘яса,

Інші для трави. 

Чи знаєш ти,сину,

Чому ведмеді вміють 

На задніх лапах ходити?»

«Ні. Я не знаю.»

«А це тому,що під час ходьби

Вони опираються 

Не на пальці ,

А на всю стопу.»

«Побачимо,хто тут живе. 

Ой-йой-йой!

У цій вольєрі страшний 

Звір живе. 

Він поїдає все,що живе. 

Я близько до нього не підійду. 

Я відчуваю, що я вже тремчу.

Його царем звірів 

Ще називають. 

По 30 гострих зубів вони мають

Старі леви страшно ревуть.
Але до 2 років 

Вони звуки не видають.»

«Не лякайся, синочку.»-

Мама сказала

І Лапанчика обійняла. 

На цьому екскурсія в звіринці Дійшла до кінця. 

Повертатися додому пора.
« Мені було дуже цікаво.
Про життя тварин

Я дізнався багато.

Треба все запам’ятати.
Дякую, мамо.
Дякую, тату.»

БІЛЬШЕ ПРИГОД ЛАПАНЧИКА ЧИТАЙТЕ ТУТ:
Лапанчик готується до сну
Лапанчик іде до школи
Потяг.Подорож Лапанчика до тітки Марти
Лапанчик готує український борщ
Лапанчик працює на городі
Лапанчик лікарські рослини збирає