Вірші для душі та дитсадка. Emiliia Oleksyuk

Одного прекрасного  Сонячного дня У киці Білявки Народилось котеня: Маленьке ,мокреньке, Сліпеньке і,навіть, Трохи страшненьке.  Ну,скажем,таке собі гидкеньке.  Білявка його язиком лизала. Воно вигиналось і мовчало.  Наступного дня - чудеса. Пухнастим стало котеня.  Лапки маленькі, Хвостик тоненький,  Мордочка кругленька, А носик чорненький.  Не котеня,а просто картинка. Ліниво лапки переставляє, Але очки не відриває.  У чому справа? Що за біда?  Чому не бачить котеня?  Невже таке гарненьке, А залишиться сліпеньким? Проходили день за днем. Котеня підростало  І сили набиралось.  Пройшов тиждень.  Оченята кругленькі відкрились, На сонце подивились, На квіти,на трави, На свою рідну маму.  Воно було прекрасне: Біленьке з чорним носиком  І очі сині.  Мама дивилась і раділа: «Яке котеня в мене миле!» Я маю його навчити Тихо і швидко ходити.  «Слухай мене, Моє миле дитятко, Подивись на свої лапки.  Спочатку

За що я люблю татуся ? За те,що він у мене є.  За те,що маму поважає.  По господарству помогає.  Може у хату води принести.  На зиму дрова привезти.  А от колоти- це наша турбота.  Стаєм ми з татом до роботи.  Від наших ударів дрова  так і коляться.  Дружно і весело  робота спориться.  Закінчили роботу. Двір підмели Тепер ми готові до зими.  В вечірні години у шахи граєм.  В дні вихідні по лісі гуляєм.  Грибів збираєм.  Харчі на зиму запасаєм.  Все про їстівних грибів  Тато мені розповів.  А ще на рибалку ходили.  Коропів,окунів ловили.  Навіть щука в сачок заплила.  Але швидко утекла.  Напевно хитрішою була.  Щасливий з татом я іду.  Улов свій в руці несу.  Я разом з татом працював.  В п‘ять років я дорослим став.

В зеленому лузі Серед квітучих трав Дідусь мій вулики розклав.  Всіма кольорами їх розмалював.  Щоб бджоли не помилялись.  Правильно свій вулик шукали.  Ці вулики як квіти розцвіли Серед зеленої трави.  Все гарно так виглядає.  Але пасічник  багато роботи має.  За вуликами доглядає.  Вчасно мед забирає.  Він мусить знати Скільки меду у вулику  На зиму лишати.  Якщо меду маловато, Треба цукру додавати.

Дівчина полями ходила,ходила Ім‘я своє загубила.  «Хлібні зернові, Допоможіть знайти  Ім‘я мені.» Злаки її почули.  Ім‘я складати майнули.  М огар: «Я першу літеру віддам» Кукурудз а :  «Я жертву таку принесу.  Віддам останню літеру свою» Р ис стрепенувся.  Літерою «Р» відгукнувся.  Ячм і нь: « Не буду  Від усіх відставати.  Літеру «І» можу віддати.  Пшениц я : « Настала черга моя.  Віддам літеру «Я» Чи добре ми постарались? Ім‘я твоє написали? МАРІЯ

Крокуси Весною Мар‘янка і Злата у лісі гуляли.  Весняних квітів там назбирали.  Два- підсніжники.  Два- крокуси.  Два - анемони.  І вийшов букет чудовий.  Мама у них спитала: «Скільки всього квітів  Ви назбирали?». (6) Підсніжники Анемони