Хто я?
 |
м.Чернівці,2018
Фото:Вікторія Олексюк
Котеня було все чорне.
Тільки на носику виднілась біла
пляма. Воно часто ховалось від своїх братиків і його було важко знайти.
Одного разу котеня помандрувала зеленою травою
і побачило велику калюжу. В ній плавали ,підстрибували і своїми довгими язиками ловили комарів зелені жабки.
Вони співали свою жаб‘ячу пісню. Було весело.
«Дозвольте з вами погратися»-
сказало кошеня. «Прошу»-заквакали веселі жабки.
Кошеня розбіглося і плюхнулося у воду,розклавши свої лапки. На щастя калюжа була не глибока. Воно ж не вміло плавати. Воно швидко вилізло мокре і гидке.
Жабки стрибали і квакали:
«Ти не жабка і не вмієш плавати». Котеня подумало і
сказало: «Так. Я не жабка. Я не зеленого кольору,на лапках не маю плавників, не вмію
плавати ,не вмію ловити язиком комарів. То хто я?»
Котеня зтряхнуло своїм тілом,
крапельки води розлетілись
в усі боки,а вітер розпушив його шубку.
Похиливши голівку котеня
пішло далі і побачило,як гралися миші. Вони залізали у
велику миску з мукою. Трохи
поївши,миші почали гратися:
підстрибували,перекочувалися
і ставали білими. Вони любили
такі ігри і з радості пищали.
Котеня теж залізло у миску з мукою,але йому там не сподобалось. Подумавши,воно
сказало: «Я не миша. У мене нема такого хвостика,нема маленьких чорних очей,не можу пищати. То хто я?»
Котеня вистрибнуло з миски,
обтрусило лапки від муки і пішло далі. Так йому було сумно,що аж заплакало.
З часом витерло сльози і побачило сірих зайчиків. Вони
бігали,стрибали і перекочува-
лися, гризли траву. Котенятко
повертало голівку то вліво,то вправо,спостерігаючи за ними,
і промовило: « Я не зайчик. Не вмію так швидко бігати,не вмію так перекочуватись і гризти траву. То хто я?»
І раптом воно почуло: «М‘яу,м‘яу,м‘яу». Попробувало саме. Вийшло. Котенятко побігло туди,звідки долинали звуки. І побачило свою маму,братиків і сестричок.
Постояло,подумало: «Я точно знаю,хто я. Я- кошеня.»
І воно спокійно заснуло біля своєї мами-кішки.
Коментарі
Дописати коментар