На пташиному дворі.

У великому світлому курнику

Курочка жила. 

Безжурно гуляла, 

зерна клювала 

і свіжу воду пила. 

Одного разу знайшла 

М‘якеньке гніздечко. 

Відклала в понеділок яєчко. 

Друге відклала в вівторок. 

У середу третє відклала. 

В четвер їх чотири стало. 

А п’ятницю- п’яте. 

В суботу- шосте. 

В неділю- останнє. 

Швиденько всі порахувала. 

« Ой. Уже сім. 

Треба сідати і вигрівати»

Заквокала і сіла в гніздечко

Вигрівати свої яєчка. 

Добре вона старалась. 

Лапками їх повертала. 

Коли істи вставала, 

гніздечко надовго не залишала. 

Ходила по двору:

«Квок,Квок,Квок.

Я чекаю маленьких діток.»

Вигрівала яєчка 

двадцять один день. 

Нарешті почула шум. 

Хтось стукав. 

А хтось пищав. 

Про себе мамі розповідав. 

Хатка- яєчко у кожного своя. 

На двадцять перший день 

Курчата виросли. 

Стало тісно. 

Вирішили вийти з яєчок. 

Але на знали,як це зробити. 

Одне наймудріше подумало:

« Слід зробити віконце. 

Подивитися,що там.»

Дзьобиком почало стукати

Сильніше і сильніше. 

Шкаралупку пробило. 

Вдихнуло свіжого повітря 

І свіжі сили прибули. 

Ось і настав час впиратися 

Лапками і крильцями. 

Від такого поштовху, 

яєчко розкололось 

на дві половинки. 

І курча викотилося 

мокре і безпомічне. 

Слідом за ним так зробили інші.

Мама-квочка

їх обігріла,обсушила. 

Курчата встали на ніжки 

і почали ходити. 

Перші дні свого життя 

вони жили в гніздечку. 

Мама вчила їх клювати кашу,

пити воду,гребти лапками,

щоб знайти поживу. 

Вчила сигналів тривоги,щоб 

врятуватися від ворогів, кота 

чи сороки. 

Пір‘ячко на них ще не виросло. 

Крильця зовсім маленькі. 

Курчата літати не вміють. 

На лапках три пальчики-кігтики

спереду і один маленький ззаду. 

Вони навчились спритно бігати. 

А грітились під маминими крилами. 

Одне курчатко дуже активне. 

Воно залізало мамі на спину,клювало її червоний гребінець,а потім з‘іхало вниз. 

Одного ранку воно вирішило 

познайомитись з жителями 

пташиного двору. 

Вийшовши зранку,курчатко побачило когось жовтенького і 

пухнастого,як воно саме. Тільки лапки інакші,схожі на ласти. 

«Цікаво,хто це такий?»

подумало курча. 

- Доброго ранку!

- Доброго ранку!

- Я курча. А ти хто?

- Я каченя. 

- А в тебе є друзі?-спитало курча

- Так. Гусеня. Воно теж жовте і пухнасте і на лапках «ласти». Ми разом плаваємо. 

- А я маю ще чотири братики і дві сестрички- сказало курча. 

- А хочеш я познайомлю тебе з 

гусеням? І ми троє будемо друзями. 

- Так. Дякую тобі сердечно. Ти дуже добрий. - відповіло курча. 

Троє друзів,

гуляючи по пташиному дворі ,

познайомились з індюшам. 

Воно було сірого кольору і мало високі лапки. 

Курчатко сказало: 

-Твої лапки подібні на мої. А ти умієш гребти ними?

- Так. Умію. Мене навчила моя мама- відповіло індича. 

- А ти хочеш бути моїм другом?

- Так. Я буду дуже щасливий !

Курча,каченя,гусеня та індича зраділи і заспівали пісню:

«Наша дружба сильна і міцна. 

Не розлиє нас вода.»

Курчатко щасливе повернулося до мами.