Зайчик та пошуки білої шубки.
Настала весна. Зайчик зрадів.
Адже взимку тяженько він жив.
Погризти капусточки не було.
Кучугури снігу намело.
На снігу сліди залишав.
Від лисиць та вовка ледве утікав.
Та знов вухастий спокою не має.
Біленьку свою шубку
День і ніч шукає.
Зустрів Їжачка,запитав:
« Біленьку шубку мою
Ніде не зустрічав?»
«Ні,друже,не можу знати
Де тобі її шукати.»
Ось і Білочка руда. Пішов у неї питати.
Та відповідь одна лунала:
« Не знаю. Не бачила. Не помічала»
Ось і літечко настало.
І так косому сумно стало.
Вушка опустив,ледве ступає.
Аж тут Борсук із нірки визирає.
Одразу ж в Борсучка спитав:
« Біленьку шубку мою
Ніде не зустрічав?»
«Цього я не знаю.
Не знаю,навіть,як вона виглядає.»
Неподалік Хом‘ячок насіння збирає,
В щічки як у міхи пхає,пхає,пхає.
«Доброго дня,Хом‘ячок.»-
Першим привітався Борсучок.-
«Справа у нас не проста.
Шубка у Зайчика пропала. Біла.
Не стрічав?
Всю весну й літо він її шукає,
І де знайти бідолаха не знає»
« Я радий би вам допомогти,
Та маю насіння вже повні мішки.
До нірки треба віднести.
Харчів на зиму запасти.
Буде повна комірка моя.
Не страшна мені люта зима.»
Вже й літо минає. Жовкне гай.
Ведмедик малину збирає,
Гарний урожай.
«Доброго дня! Бог на поміч,шановний!
Кошик,бачу,уже повний.»
І Ведмедик нічого не знав.
Зайчик потроху надію втрачав.
Тут Дятел будує,майструє,
Дупло нове собі готує.
То і в Дятла запитав:
«Чи пан-добродій
Шубку білу мою не стрічав?»
«Он ти про що.
Я у лісі давно літаю.
Про шубку твою я знаю.
Ти вже скоро її знайдеш.»
« Ой,як цікаво! Чи скажете де?»
«Ось як тільки зима прийде,
Зразу ж шубку білу принесе.
Взимку сіра шубка тобі не годиться.
Швидко побачать і вовк,і лисиця.»
«Дякую Вам за науку таку.
Не гаючи часу на поле піду.
Може капусту чи моркву знайду.
Не буду вже шубки шукати.
Буду на зиму чекати.»
Наш Зайчик,малята,не просто так.
Він зветься,малята, зайчик-біляк.
Бо зайчик-русак про це і не знає.
Шубку свою він не міняє.
Читайте більше про зайчиків за цими посиланнями:
Коментарі
Дописати коментар