Така війна
Якось воно вже так-то сталося
В закинуте болото
Жаба враз припхалася.
Там тихо жила
І своїм довгим язиком
Все комарів ловила.
Одного разу ,як прийшла весна,
Надумала вона ,
Що їй ікру метати вже пора.
Пузяку спорожнила ,
Вляглася на лататті , відпочила.
Із часом пуголовки вилуплялися
Вже їх мільйони
В жабуринні гралися.
Там серед них один
Скоренько виростав,
Найшвидше за усіх
І жабієм він став.
Всіх научав як жити, що робити,
Щоб не в болоті ,а на суші жити.
І ті пулькаті жабенята
За ним чаляпали,
Мовчали і не плакали.
Усі прибутки, що самі надбали,
Ось цьому жабію і віддавали.
Воно слизьке , зелене
Ще й пулькате ,
Із золота собі ліпило вже палати.
А жаби,хоч на суші проживали,
Та так здавалося,
Що із болота ще не вилізали.
Отож, пулькатеє жабисько
Зібрало навкруг себе військо,
Та й у чужі краї попхалося,
Щоб більш землі йому дісталося.
А на тих землях
Жайворонки проживали.
Від рана до зорі
Всі дружно працювали.
На захист рідної землі стіною стали
Та зброї,знань і сил вони не мали
І крок за кроком відступали.
Жабійство проклятуще
Іхні гнізда руйнувало,
Невинних пташенят вбивало
Або нахабно викрадало ,
У рабство своє забирало.
В полях, лугах , лісах
Тут кров розлилася.
І сум ,і плач ,
І туга краєм прокотилася.
Та дух і сила
В жайворонків не зломилася.
Найстарший жайворон
Почав літати .
На поміч сусідів скликати
То й скоро із усіх країв
Їм допомогу слали.
Щось за призначенням пішло ,
Та дещо і украли.
Бо серед тих жайворонів
Було чимало « жабіїв».
І тут вже все переплелось…
Добро зі злом…
Вірність зі зрадоою…
Немов чорти змішали все лопатою.
Одне всім ясно….
Жабій не хоче відступати,
А жайворонкам жаль
Поля втрачати.
Набрались мужності ще воювати
Щоб жабієві рідну землю не віддати.
Ще трохи байок :
Коментарі
Дописати коментар