Відвертість

Картина Ольги Гайдамаки « Дерево життя»

Коли ще була дитиною,

Здається була щасливою.

Хоча не такою красивою,

Якоюсь дитячою, милою…

Життя пропливало над кручею:

То глибокою, то мілкою…неминучою.

Я просто була придатною.

Жити як є була здатною.

Не вміла для себе жити ,

Хоч краплю себе любити.

В житті стала привичною,

Просто для всіх практичною.

Завжди якоюсь сухою..черствою,

А може трохи й дурною.

А далі? Що далі?

Стану якоюсь відьмою:

Ні дітям ,ні людям не потрібною..

Фабрика природи зробить мене такою.

Чорний вірус прийде за мною…

Краплю життя мого забере з собою,

І в океан її вкине.

Так природа не згине…

🎵Покинута хата