Країна «У» і ліліпутія.

В країні ліліпутії

Жило собі такенне ліліпутало. 

Ходило поміж усіма 

Й своїми путами ліліпутян запутало

Та й …за собою потягло. 

Як радіо в країні провели,

Став капати усім їм на мізкИ :

Ми найсильніші! Наймудріші!

Ми найбагатші! Найздоровіші!

А згодом телебачення прийшло.

Всі стали бачити Його. 

Улесливим словам тим довіряють. 

Ані гигикнуть -тільки прославляють. 

А воно втішається , радіє…

Не кожен одурманити народ так вміє. 

В країні правда тихо спала. 

На своє слово не мала права. 

Бо тільки рота відкривала,

За ґрати зразу потрапляла.

Отеє саме ліліпутало

У вище керівництво 

Якось таки  приплуталось. 

І так ,сараче, «тяжко» жило,

Так про народ усердно « дбало»,

З мозОлів їхніх  палаци будувало, 

І літаки , і яхти купувало. 

А ліліпути у великі свята 

Напʼються добре і кричать «Ура!Ура!»

А воно й думає: 

«Я уже цар! 

Я тут усе!

А що народ? 

Народ для мене просто…фе»

  В країні «У»  сусідній  

Про це нічого і не відали. 

Все краще вони мали

І навіть не могли подумати,

Щоб щось нове придумати. 

Щасливо жили на своїй землі. 

  Замало стало тому  ліліпутові 

Його країни ліліпутії. 

Зібрав він ліліпутячу орду. 

У метрі Крук благословив їх на війну,

Отримавши за це цеглину золоту. 

А на кордоні ворони кружляли,

Уже кричали, про орду розповідали. 

В країні «У» спокійно спали. 

Повірить про війну ще не бажали.

Аж поки танки не ввірвалися 

І перші бомби не зірвалися. 

Вже аж тоді 

Країна « У» сусідня пробудилася,

Та й захищатись заходилася. 

Ні вишколу ,ні зброї не було…

В боях навічно скільки вояків лягло..

Скільки сиріт слізьми вмивалися, 

А матері синів не дочекалися. 

Багато люду полягло у тій борні. 

Проте ніхто не знав 

КОЛИ прийде кінець війні. 

Колись таки прийде …