Хмаринки дощові

Мельбурн, Австралія
Фото: Джеймс Кол‘єр

В безкраїх просторах небесного царства

Жили, проживали дві

Хмаринки славно. 

Вони дружно там жили, 

Хороводи водили,

По небі гуляли,
Краплинки води збирали,

В веселі ігри грали,
Форму свою міняли.

Хмаринка Веселинка Пропливала,

Перлинку-хмаринку обійняла.

«Ми з тобою великі подруги. 

Тепер ми станем 

Хмаринки дощові.

Ми будемо разом гуляти. 

Краплинок води прибавляти. 

Ой, важко мені стало 

Краплинки нести. 

Ближче до Землі 

Мені треба йти. 

Я краплі свої відпущу

На Землю у вигляді дощу.»-

Сказала хмаринка Веселинка 

Дощова. 

Якраз назустріч їй хмаринка

Перлинка дощова пливла. 

« Будь добра, мене пропусти. 

Важко мені краплинки нести.»-

Попросила Перлинка дощова. 

«Ні. Не пропущу. 

Не зійду зі свого шляху.»-

Веселинка дощова відповіла. 

«Ах,так! То будемо битись 

Чи миритись?»-вигукнула

Перлинка дощова. 

«Битись!» - Веселинка відповіла

Хмаринки злості набрались.
Лобами битись стали. 

Від удару аж світло блиснуло.
І утворилась блискавка.

А потім «Бух-бух»,

«Гур-р-р» , «Гур-р-р»

Погуркотіло, погриміло,
і кудись поділось. 

«Де ж це дітки поховались?

Грому нашого злякались?»-

Запитала хмаринка Веселинка. 

А дітки таки заховались. 

Блискавки і грому злякались. 

Хто під ковдру забрався. 

Хто під стіл заховався. 

Хто в куточку сидів 

Ручками очки закрив. 

«Не варто діткам боятись. 

Ми просто побились. 

Блискавку і грім утворили. 

У хмаринок це справа звичайна

А ось і сонечко засвітило. 

І нас помирило.» - 

Сказала Перлинка дощова 

І далі по небу поплила.