Як Кролик з Кротом подружили
У траві зеленій Кролик вранці грався.
Високо стрибав,то в клубок звертався.
Враз припливли чорні хмари. Ой,біда!
Дощик ллється ,як з відра.
Блискавиця небо розтина.
Грім гуркоче. Страхота!!!
Мокрим став його сіренький кожушок.
Кролик весь промок аж до кісток.
Він від холоду дринчить,
Аж зубами стукотить.
Виглянуло сонечко.
Шубку обсушило.
Та й з‘явились в Кролика нові сили.
« Ні. Не варто більш так жити.
Треба нірку мені рити.»
Вибрав місце і почав.
Спритно землю вигрібав.
Сам себе хвалив.
Та все глибше нірку рив.
«Треба ще у бік прорити.
Спальню там собі зробити.»
Так про себе говорив,
Та все нірку рив ,та рив.
«Все. Закінчив. Красота.
Ось тепер я заживу.
Маю нірку вже свою»
Вийшов. Потягнувся.
На траві зеленій смачно протягнувся.
Кульбабки навкруги цвітуть.
То тут, то там бджілки гудуть.
Враз почув він дивний звук.
Миттю встав,розправив вуха,
Не втікав,а довго слухав.
І побачив,що з землі гірка виростає.
Ніби хто її штовхає.
Хто ж там є?
І сам не знає.
Накінець із гірки тої вилізає незнайомий.
Чорна шубка аж блищить,
Носом нюха і мовчить.
Кролик зразу привітався.
Незнайомий чуть злякався.
Вже було хотів втікати,
Та цікаво йому знати,
Кого все-таки зустрів,
І нарешті відповів:
«Добрий день,чудовий друже!
Тільки хочу знати дуже,
З ким сьогодні я зустрівся?»
Кролик низько поклонився
І піднявся на весь ріст:
«Кролик я - короткий хвіст.
Хто ти будеш розкажи,
Себе справно покажи.»
«Я є Кріт. В землі живу.
Шубку чорну я ношу.
Втоми я не знаю.
Нори все копаю.
Зустрічаю черв’яків,
Зустрічаю я жуків.
А мишка сіренька-
Сусідка рідненька.
У всім помогає.
Зерном пригощає.»
Кролик щиро так зрадів.
Крота погратись запросив.
Той подумав і сказав:
«Я живу лише в норі.
Не можу гратись на траві.
Очей я теж не маю.
Тебе на запах я впізнаю.»
Кролик тут собі згадав:
«Ось що я тобі скажу,
Нірку маю вже свою.
Заходь у гості і в моїй норі
Комфортно буде і тобі.
Будемо дружити,
У злагоді та мирі жити.»
Вдячні щиро за вашу увагу та дорогоцінний час!!!
Більше віршиків про тварин :)
Коментарі
Дописати коментар