Добрі поради мами кішки.

Одного прекрасного 

Сонячного дня

У киці Білявки

Народилось котеня:

Маленьке ,мокреньке,

Сліпеньке і,навіть,

Трохи страшненьке. 

Ну,скажем,таке собі гидкеньке. 

Білявка його язиком лизала. Воно вигиналось і мовчало. 

Наступного дня - чудеса. Пухнастим стало котеня. 

Лапки маленькі,

Хвостик тоненький, 

Мордочка кругленька,

А носик чорненький. 

Не котеня,а просто картинка. Ліниво лапки переставляє,

Але очки не відриває. 

У чому справа?

Що за біда? 

Чому не бачить котеня? 

Невже таке гарненьке,

А залишиться сліпеньким?

Проходили день за днем. Котеня підростало 

І сили набиралось. 

Пройшов тиждень. 

Оченята кругленькі відкрились,

На сонце подивились,

На квіти,на трави,

На свою рідну маму. 

Воно було прекрасне:

Біленьке з чорним носиком 

І очі сині. 

Мама дивилась і раділа:

«Яке котеня в мене миле!»

Я маю його навчити

Тихо і швидко ходити. 

«Слухай мене,

Моє миле дитятко,

Подивись на свої лапки. 

Спочатку двома лівими 

Лапками ступай,

А потім дві праві перекладай. 

Якщо ти навчишся так робити,

Ти зможеш швидко,

Спритно і тихо ходити. 

А тепер помацай 

Мордочку свою. 

Ти відчув там щетину шорстку?

Не варто переживати. 

Вусики ти мусиш мати. 

Ними відчуєш тепло і холод,

Різні предмети на дотик. 

Про силу вітру 

також дізнаєшся 

І швидко заховаєшся. 

А ще ти маєш пам‘ятати,

За шерстю своєю 

Треба слідкувати. 

Частенько її лизати,

Щоб гарно виглядати. 

Та не тільки виглядати,

А і спокійно себе почувати.»

Котеня біля мами лежало

І часто лапками перебирало. 

Муркотіти стало

Так лагідно,так мило,так любо. 

Закрило очки і заснуло. 

Киця-мама говорить до свого котеняти.Порода регдолл.