У мене лапи. У тебе ноги.

Одного ранку котеня 

По подвір‘ї гуляло. 

З клубком ниток 

Активно грало. 

А після свій хвостик 

Ловити стало. 

Нарешті зловило і сіло. 

Голівку свою похилило. 

Погляд на своїх лапках

Зупинило. 

«Гм, мої лапки пальчики мають. 

На них нігтики виростають. 

Зараз порахую скільки їх є. 

Один,два,три,чотири,п‘ять

На правій лапці. 

І стільки ж на лівій лапці. 

І на задніх- по чотири пальці. 

Ого! Аж вісімнадцять!

Це добре,що я 

Навчився рахувати. 

А то як би я міг узнати?

Ой. Та ще на лапках

Подушечки м‘якенькі. 

Тому ходити можу тихенько. 

А коли нігтики висуваю,

На дерево легко залізаю. 

Піду у Мурки запитаю,

Чи знає,хто такі ж лапки має?

- Доброго ранку,Мурочко!

Чи знаєш ти,у кого такі ж лапки

Як у нас є?

- Доброго ранку,братику!

Я знаю,що нашу родину 

«котячі» називають. 

Ягуари і тигри,пуми і леви,

Леопарди і гепарди-

Родина наша. 

І у всіх лапи як наші. 

- Дякую,Мурочко,

За відповідь твою. 

А тепер я далі піду. 

Ходило,ходило і теля зустріло. 

- Ти хто?

- Я теля. 

- А чому у тебе лапи не такі

Як мої?- запитало котеня. 

- Це тому,що у мене не лапи,

а ноги. А ноги мої високі і прямі. І несуть моє тіло високо

від землі. На ногах своїх по 

парі пальців маю. На них 

рогові чохли-копита виростають. Копита мої пальці 

від ударів захищають. 

А мої друзі ,ягня і козеня,

Мають ноги, такі ж як я. 

Коли ми по землі ступаєм,

Слід від копит залишаєм. 

Тепер ти ,Мурчику,зрозумів,

Що скільки тварин,

Стільки ж слідів.