Покинута хата

 

Поїхали люди у далекий світ,

Залишивши хату вже багато літ.

А вікна плачуть в дощову погоду,

На рамки котяться струмки,

На порохах,що міцно вже прилипли,

Глибокі залишають там сліди. 

А рами,що там говорити,

Їх точать ненажерливі жучки.

І двері - наче спину нахилили,

Чекають дотику руки. 

Вже дах місцями протікає,

А пліснява ручища простягає

Та все без жалю пожирає. 

І хобзи все подвірʼя вкрили. 

А на городі бурʼяни 

Ростуть собі щасливі. 

Господарі вже тут вони…

Всередині лежать давно 

Самотні порохИ.

В кутках вʼють кокони 

Одні лиш павуки. 

Ще трохи постоїть ось ця хатина

Та й упаде в високі бурʼяни. 

Так просто забере з собою

Усе що знали там…і бачили…

За всі роки…