Урок зайчихи-мами.

Літо лугом ходило. 

Лугові квіти губило. 

Конюшину,волошки,ромашки,

Флокси,дзвіночки і маки,

Кульбабу,звіробій і цикорій. 

Зелених трав у лузі доволі. 

Сонце пригріло,росу обсушило

Квітковий аромат розпустило. 

Серед чаруючих запахів

І квітучих трав,

Одинокий зайчик гуляв. 

Бідолашне зайченя загубилось. 

Від своєї родини відбилось. 

Блукало так,блукало,

Але після згадало:

Мама казала,

Щоб родину знайти,

Треба барабанити. 

Кожен заячий рід 

Має свій барабанний дріб. 

Зайчик бігав то тут,то там

Барабанний дріб відбивав. 

Мама-зайчиха 

Той дріб почула. 

Шукати дитя майнула. 

Побачивши маму,

Зайчик так зрадів,

Аж від радості заревів. 

Сльози мама йому витирала,

Такі слова промовляла:

«Я щаслива. Ти молодець. 

Урок мій не звів нанівець.

Якби урок мій не запам‘ятав,

Сам би у лузі гуляв.»

Сказавши ці слова,

Вона зайченя додому повела. 

Їх будинок- глибока нора. 

Її мама сама вигребла. 

Ніби тунель вона виглядає,

В кінці заокруглення має. 

Сухою травою,мохом 

І своїм пухом

Мама його вистеляє. 

В такій пуховій хатині

Живуть зайчата щасливі. 

А мама багато знає.

Малят своїх научає:

«Вушка ви мусите 

Доверху тримати,

Щоб організм не перегрівати. 

Під час дощу 

Свої вушка зігніть,

Дощ у них не впустіть. 

Від простуди себе захистіть. 

А тепер ці вправи самі зробіть. 

Молодці. Все зрозуміли. 

Вправи правильно повторили. 

Слухайте далі,що я скажу. 

Ви будете гризти 

Тверді гілки

Й стирати свої зубки завжди. 

Не варто вам хвилюватись. 

Зубки постійно будуть виростати. 

Зайці й м‘ясце полюбляють. 

Про це мало хто знає. 

Нас називають «косими»,

Але очі у нас не косять. 

Вони все добре бачать. 

А називають нас так,

Бо петляти кожен мастак,

Щоб від переслідувань втекти,

Шкурку свою зберегти.»

Зайчиха урок закінчила,

Зайчат молоком напоїла. 

Закінчився день. 

Ніч прийшла. 

Всім на Землі спати пора.