Гарний вчинок Настуні.

На краю села 

В старенькому будиночку
Одинока бабуся жила.

Дітей вона не мала. 

Допомоги ні від кого не чекала. Сама по господарству 

Все робила.
Аж поки не захворіла. 

В неї ноги болять і голова.

Працювати бабуся 

Вже не могла.

Немитий посуд 

В умивальнику лежав. 

Зеленим мохом уже обростав. 

Не кричала і не стогнала. 
Лише з сумом навкруги поглядала.
На допомогу чекала.

Тим часом Настуня з лісу ішла.
Кошик малини несла. Захотілось їй до бабусі завітати.
Малиною її почастувати.
« Бабуню, Доброго дня!
Я вам смачної малини принесла

Зараз помию швиденько,
а ви поїсте смачненько.»

« Дякую, дитино дорога,
що завітала до мого двора.

І смачної малини принесла.»

Бабуся малини поїла.
Відчула приплив сили. 

Хвороба кудись пропала.
Бабуся з ліжка встала.
«Не варто вставати.
Треба вам ще полежати. 

Посуд я миттю помию,
Посушу і в шафу складу.»

Нову мочалку взяла.
Посуд мити почала. 

Тарілки глибокі і пласкі,

Горнята великі і малі,

Вилки, ложки і ножі
Милом, милом їх вмивала,

Гарячою водою обливати стала

Посуд у Настуні заблищав,

Заскрипів, повеселів,

Весело задзвенів.

Дзінь-ля-ля!

Дзінь-ля-ля!

Розносилася мелодія.

-Настунечко моя дорога!

Добре у тебе душа.
Ти мені дуже допомогла.

- Та ні , бабуню. Це так просто. 

Можна я ще зайду до вас 

У гості?

- Заходь. Я буду чекати

І тебе виглядати. - 

Бабуся сказала. 

В голівку її поцілувала. 

- До побачення. 

Залишайтесь здорові. 

Сказавши ці слова,

Кошик взяла

І щаслива додому пішла.