Зозуля і Дятел

У гарному зеленому лісі

Серед різних птахів

І Зозуля жила,

Не вила свого гнізда,

Дітей своїх не годувала,

Безтурботно літала. 

Старий Дятел

Уже не міг працювати,

Вирішив Зозулю научати:

« Чи не соромно тобі,

Пишній пані,

Сидіти на чужому паркані?

Залітати до чужого гнізда?

Відкладати своє яйце туда?»

« Я не вмію вити гнізда. 

Для цього в мене потреби нема

Ти ,Дятле,мого життя 

Не знаєш. 

А мене поучаєш.

На гілку біля мене сідай,

Розповідь мою запам‘ятай.»-

Дятлові відповіла 

І розмову з ним повела. 

« Ти маєш про це знати. 

Кожного дня я не можу

Яйце відкладати. 

А наступного 3-4 дні

Треба чекати. 

За літо 20 яєць 

Можу відкладати. 

Але ж як їх вигрівати?

Добре подумай. 

Хіба 20 пташенят 

Я зможу прогодувати?

Тому так вирішила сама,

Підкинути яйце 

До чужого гнізда. 

Яєчка в гнізді мусять бути 

Подібні на мої. 

У Вільшанок яєчко я з‘їм,

А своє покладу їм. 

Пташина нічого не зрозуміє. 

Свої яєчка і моє гріє. 

Першим вилупиться 

Моє пташеня. 

Вона і годує моє дитя.

Зозуленя крильця розправляє,

Під інші яєчка підкладає,

На свою спину їх штовхає,

А далі, упершись лапками 

І крильцями в гніздо,

Їх викидає. 

Моє пташеня виростає,

Сил набирає. 

А пташина не знає,

Що нахлібника має. 

І приносить йому комах

150-200 разів підряд.»-

Зозуля сказала. 

На наступне питання чекала. 

Дятел подумав і запитав:

« Я не знаю,як ти живеш?

Гнізда свого ти не в‘єш. 

На яйцях своїх не сидиш. 

Співати діток своїх не вчиш. 

Так безтурботно живеш?»

Я можу тобі розказати:

« Діток не навчаю співати,

Тому,що сама не вмію кувати. 

Це партнер мій співак,

Кукувати пісню мастак. 

Зате я сто гусениць на годину

Можу з‘їдати. 

Від шкідників ліси захищати.»

« Добре подумай,

Яка ж ти мати,

Що твої зозулята

Виростають сиротята?» - 

Крилами Дятел змахнув 

І у ліс майнув. 

А Зозуля рота розкрила,

Так нічого і не зрозуміла. 

Такі мами бувають 

Не тільки у пташок. 

Деколи бувають і у діток. 

Відео: Птахи-паразити.Зозулі