Потічок знову живе.

Альтанка з верби.

Колись дуже давно
З‘явилося джерело. 

Вода поволі прибувала. 

Уже невеликим ставком стала. 

Із ставка потічок витікає. 

Дорогу сам собі прокладає. 

Тихенько береги підмиває. 

Водою землю напуває. 

За зимою весну зустрічає. 

За літом на осінь чекає. 

Але тут до нього 

Підкралась біда. 

Люди вкидають сміття. 

Вкидали все,що було:

Іржаві відра,побите скло,

Часто гниль викидали,

Що витягали з підвалу. 

Потічок наш захворів. 

Аж жити не захотів. 

Йому соромно стало жити. 

Не може сам нічого зробити. 

На допомогу діти прийшли. 

Взяли з собою лопати,

Відра й граблі. 

Компостні ями копали. 

Всю гниль туди вкидали. 

Розчистили дно і береги. 

Закінчивши роботу,

Додому пішли. 

Залишили каламутний 

Потік води. 

Прийшли наступного дня,

В потічку вода вже 

Прозора була. 

Вздовж берегів верби садили,

Щоб надати йому 

Природної сили. 

Мудунки і гусячі лапки зацвіли. 

Змайстрували столи й лавочки,

Щоб всі відпочити могли. 

Повітря чисте вдихнути. 

Запах здоров‘я відчути.

Читайте також:
Подарунок для школи
Пригода у лісі
Звернення дідуся Карася