Як білочка Руді День Валентина святкувала.

В одному лісі
Руденька білочка Руді жила. 

Працьовита і розумниця була. 

Батьків своїх шанувала. 

В усьому їм допомогала. 

З друзями вирішила

День Валентина відсвяткувати. 

Для цього свята приготувала

Червоних листочків багато. 

З коморки їх витягала. 

Сердечка вирізала. 

Валентинками дуба 

Прикрашала. 

У гості друзів запрошала. 

Ворона якось пролітала. 

На валентинки погляд спрямувала. 

Дуже захотілось їх мати. 

Вирішила нишком зірвати. 

Одні зривала 

Й на землю кидала. 

Кілька з собою забрала. 

Білочка встала раненько. 

Вибігла глянути 

На валентинки швиденько. 

Ой! Що за біда?!

Жодної валентинки нема. 

На снігу залишились лежати. 

Треба ж їх піднімати. 

Ось уже і друзі прийшли. 

Білочці допомогли. 

Дятел активно працював. 

Валентинки розвішував. 

Ведмедик йому подавав. 

А зайчик із снігу збирав. 

Всі валентинки підняли,

За столом сиділи чаювали,

Веселих пісень співали,

В ігри грали і танцювали,

День Валентина святкували. 

Ворона гомін почула. 

Туди швиденько майнула. 

«Пробачте мені 

За витівки мої. 

Я люблю це свято. 

Хочу з вами святкувати. 

Валентинки повертаю. 

Усіх з святом  я вітаю.»

«На перший раз 

Тобі пробачаєм. 

До свого гурту приймаєм.»

Ворона зраділа. 

Крилами затріпотіла. 

Швиденько до столу сіла. 

Дружно пісню заспівали:

« День Валентина-чудове свято. 

Зібралось друзів тут багато. 

Міцна дружба і любов

Меж не знає. 

Ненависть і зло перемагає.»

Сонце за обрієм ховається. 

Щасливі друзі прощаються. 

Переповнені радості і любові

Поверталися всі додому.