Сумна історія кохання.

«Поцілунок»,2016
Вишивка хрестиком
Автор:Інна Голенчук

(Базована на реальних подіях початку 20-го століття.) 

З розповіді моєі бабусі 

Домни Григоряк

В селі Суховерхові 

Та подія сталася. 

Дмитро із Марусею

Ніжно покохалися. 

Любилися вірно. 

Таємно стрічалися. 

Поклялись ніколи 

Не розлучатися. 

Велике кохання 

Дало свої паростки.

Маруся готувалася 

Стати матір‘ю.

Батьки не прийняли

Такого кохання.

Багатий і бідна-

Не до вінчання. 

Не було у неї ні поля ,ні худоби.

Тільки завзята була до роботи.

Вміла і шити,і прясти і ткати. 

Їсти зварити і в хаті прибрати.

Лиш щастя не дала їй мати. 

Щоб разом з коханим жити

Порадились життя вкоротити.

Село жило життям своїм.

В селі не стало місця їм двоїм. 

Вдягнули вишивані сорочки.

Воскові перстені на руки взяли.

Клятвою вірності це закріпили. 

І навіки ся заручили.

Почувся постріл. Маруся впала.

А друга куля на нього чекала.

Він впав біля неї. Обняв її міцно

І кров залила усе ліжко.

Їх душі злетіли,як голуби.

Клятву вірності вони зберегли.

Але уявити страшно стає. 

І дитятко з собою взяли.

Як воно бідне пручалося.

Коли з мамою прощалося. 

Воно немічне жити хотіло.

І плакало,і просило слізно. 

Та було уже пізно.

Ні мати,ні батько не чули. 

Всі троє навіки заснули. 

Ранкові промені

на землю зійшли.

В закривавлену хату

Батьки зайшли.

Навколішки впали. Заголосили.

«Діти рідненькі,

ми вас розлучили.»

Село сумувало з такої причини.

Ховали обох однієї днини.

Історія життєва,та дуже сумна. 

Для інших у приклад вона. 

Згадка про трагічну подію у книзі «Мандрівка через століття» Юрія Остафійчука.