Вірші для душі та дитсадка. Емілія Олексюк

У бабусі Неоніли на грядках Росте,цвіте і поспіває все підряд… Цибуля,кріп,петрушка і чоснок,  Помідори ,баклажани, артишок, Перцю декілька сортів, Зо дві стежки огірків. Ще й капусти грядка немала: Брюсельська, савойська,пекінська,цвітна. Й білокачанна красуня росла. Для засолу  бабуні  потрібна вона.  Морква личко заховала  Лиш зелені коси заплітала.  Зовсім-завсім близесенько  Росте буряк червонесенький. Чубом своїм вихваляється , До морквини залицяється. Кабачки і патісони попустили свої крони.  Бо ж ховаються завжди  Під зеленії листки.  Щодня бабця на грядках працює, З бурʼянами-ворогами все воює.  Та якось…невідано звідки й як Слимаки зʼявились на грядках! «Люди добрі, як це сталося?! Звідки ця біда узялася?» Бідкалась бабуся :  « Що робити ? Як від навали грядки захистити? Це ненажерливе слизьке військо Хоче капусту мою зʼїсти!» Побігла до сусіда Петра.  Минулого літа ця проблема у нього була.  Дід Петро на ла...

  Поїхали люди у далекий світ, Залишивши хату вже багато літ. А вікна плачуть в дощову погоду, На рамки котяться струмки, На порохах,що міцно вже прилипли, Глибокі залишають там сліди.  А рами,що там говорити, Їх точать ненажерливі жучки. І двері - наче спину нахилили, Чекають дотику руки.  Вже дах місцями протікає, А пліснява ручища простягає Та все без жалю пожирає.  І хобзи все подвірʼя вкрили.  А на городі бурʼяни  Ростуть собі щасливі.  Господарі вже тут вони… Всередині лежать давно  Самотні порохИ. В кутках вʼють кокони  Одні лиш павуки.  Ще трохи постоїть ось ця хатина Та й упаде в високі бурʼяни.  Так просто забере з собою Усе що знали там…і бачили… За всі роки…

В країні ліліпутії Жило собі такенне ліліпутало.  Ходило поміж усіма  Й своїми путами ліліпутян запутало Та й …за собою потягло.  Як радіо в країні провели, Став капати усім їм на мізкИ : Ми найсильніші! Наймудріші! Ми найбагатші! Найздоровіші! А згодом телебачення прийшло. Всі стали бачити Його.  Улесливим словам тим довіряють.  Ані гигикнуть -тільки прославляють.  А воно втішається , радіє… Не кожен одурманити народ так вміє.  В країні правда тихо спала.  На своє слово не мала права.  Бо тільки рота відкривала, За ґрати зразу потрапляла. Отеє саме ліліпутало У вище керівництво  Якось таки  приплуталось.  І так ,сараче, «тяжко» жило, Так про народ усердно « дбало», З мозОлів їхніх  палаци будувало,  І літаки , і яхти купувало.  А ліліпути у великі свята  Напʼються добре і кричать «Ура!Ура!» А воно й думає:  «Я уже цар!  Я тут усе! А що народ?  Народ для мене просто…фе»   В країні «У...

             От тільки шкода,- вже не заспіваю.       Город глушіє,-вже не прополю.                                                                             Ліна Костенко                                                   Село розкинулось по обидва боки невеликого потічка.  Він брав початок десь там у діброві,тихо протікав через усе село і впадав у ставок. Деколи весною,коли танули сніги або проливали дощі,він виходив з берегів та й розливався на людські городи,а найбільше на млаку,що простягалася перед ставом. Як земля випивала всю воду, зʼявлялися буйні трави.    На Юрія люди виганяли худобу на ...