Вірші для душі та дитсадка. Емілія Олексюк

В країні ліліпутії Жило собі такенне ліліпутало.  Ходило поміж усіма  Й своїми путами ліліпутян запутало Та й …за собою потягло.  Як радіо в країні провели, Став капати усім їм на мізкИ : Ми найсильніші! Наймудріші! Ми найбагатші! Найздоровіші! А згодом телебачення прийшло. Всі стали бачити Його.  Улесливим словам тим довіряють.  Ані гигикнуть -тільки прославляють.  А воно втішається , радіє… Не кожен одурманити народ так вміє.  В країні правда тихо спала.  На своє слово не мала права.  Бо тільки рота відкривала, За ґрати зразу потрапляла. Отеє саме ліліпутало У вище керівництво  Якось таки  приплуталось.  І так ,сараче, «тяжко» жило, Так про народ усердно « дбало», З мозОлів їхніх  палаци будувало,  І літаки , і яхти купувало.  А ліліпути у великі свята  Напʼються добре і кричать «Ура!Ура!» А воно й думає:  «Я уже цар!  Я тут усе! А що народ?  Народ для мене просто…фе»   В країні «У...

             От тільки шкода,- вже не заспіваю.       Город глушіє,-вже не прополю.                                                                             Ліна Костенко                                                   Село розкинулось по обидва боки невеликого потічка.  Він брав початок десь там у діброві,тихо протікав через усе село і впадав у ставок. Деколи весною,коли танули сніги або проливали дощі,він виходив з берегів та й розливався на людські городи,а найбільше на млаку,що простягалася перед ставом. Як земля випивала всю воду, зʼявлялися буйні трави.    На Юрія люди виганяли худобу на ...