Покинута хата
Поїхали люди у далекий світ, Залишивши хату вже багато літ. А вікна плачуть в дощову погоду, На рамки котяться струмки, На порохах,що міцно вже прилипли, Глибокі залишають там сліди. А рами,що там говорити, Їх точать ненажерливі жучки. І двері - наче спину нахилили, Чекають дотику руки. Вже дах місцями протікає, А пліснява ручища простягає Та все без жалю пожирає. І хобзи все подвірʼя вкрили. А на городі бурʼяни Ростуть собі щасливі. Господарі вже тут вони… Всередині лежать давно Самотні порохИ. В кутках вʼють кокони Одні лиш павуки. Ще трохи постоїть ось ця хатина Та й упаде в високі бурʼяни. Так просто забере з собою Усе що знали там…і бачили… За всі роки…