Краплинка- українка про сонце,вітер,воду,сніг,лід,пісок,глину,каміння




|| Я маленька росинка- краплинка. 
|| Я — Краплинка- українка. 
|| Сонечко яскраве пригріває. 
|| Вам про нього я розповідаю. 


1)
Небо голубе,голубе. 
На ньому сонце золоте. 
Яскраво світить,
Тепло гріє,
Покращує настрій,
Плекає надію. 
2)
Сонце,мені розкажи,
Чи є в тебе батьки?
Батьків своїх не знаю,
Та друзів багато я маю. 
Місяць- товариш мій. 
Ніч як наступає ,
Мене він заміняє. 
Зірки на небі великі й малі
Всі друзі мої. 
Вони хороводи водили,
Сузір‘я утворили,
Цілий Чумацький шлях сформували,
Щоб чумаки по ньому
Додому повертали. 
Ведмедиця Велика й Мала
Добрим дороговказом 
Для них була. 
Всі планети великі й малі- 
Мої вірні товариші. 
Ось планета Земля-
Найкраща подруга моя. 
Про неї я дбаю,
Свою енергію їй посилаю. 
Щоб на Землі,
Рослини,звірі і люди 
Жити могли. 
3)
Влітку у річці купались
На березі засмагали,
Вітаміну «Д» набирали. 
Однак всім треба знати,
Від сонця можна опіки дістати. 
І в обідню пору на пісочку
Слід лежати в холодочку. 
4)
Планета Сонце яскраво сяє
Планету Земля обігріває
Без його світла і тепла
Не було б на Землі життя. 
5)
Ранесенько сонце встає. 
З ним і день настає. 
Світло й тепло посилає. 
Весною і влітку так буває. 
Та коли зима наступає,
Лише світло посилає. 
Від сонця тепла в нас немає. 
6)
Сонечко,сонечко,спати не йди,
Вечірню казку мені розкажи. 
Чи бачило ти з висоти,
Як квіти починають цвісти?
Так. Це неймовірна краса. 
Народжується квіткове життя. 
Пелюсткам та листкам 
Енергію свою віддаю,
Щоб розкрили всю свою красу,
Щоб аромат розносили усюди,
Раділи птахи,звірі й люди. 
І я щасливе,раде працювати,
Новий веселий сонячний день починати. 


|| Враз вітер подув. 
|| Мене Краплинку-українку здув. 
|| Я почала літати. 
|| З вітром розмовляти. 


1) 
Стою, в далечінь вдивляюсь. 
Очима вітер шукаю. 
Шукаю,шукаю і на знайду. 
Не має вітер кольору. 
Як руки свої простягаю-
Я його відчуваю. 
Лагідний,теплий. 
Щічки ласкає. 
Волосся роздуває. 
В мої зазирає рукави. 
Мої надуває штани. 
2)
З давніх - предавніх часів
Вітер людям служив. 
З поміччю вітру завжди 
Вітрильні судна пливли. 
Відкривали нові материки. 
3)
Вітер,вітре ,вітревій. 
Ти гарнесенько повій. 
Хмарки дощові прижени,
Поля і луги звесели. 
Корисна сила твоя. 
Напились луги,ліси і поля. 
4)
Вітре-вітрисько!
Неслухняний хлопчисько!
Покинь бешкетувати ,
Дерева ламати,
З будинків дахи здіймати. 
Ти силу свою покажи, 
Вітряний млин покрути. 
Мірошник нам змеле зерно 
І стане мукою воно. 
Всі зрадіють звісно,
Твоя сила тут дуже потрібна. 
5)
От так вітрище!
Дмухає!Дмухає! Дмухає й свище!
Звідки ти взявся холодний й сердитий?
З тобою ніхто не захоче дружити. 
Від подиху твого зимно стає. 
Пронизує холодом тіло моє. 
6)
Чому ти сердитий в саду гуляв?
Чому дерева так сильно хитав?
На деревах тріпочуть листки,
На землю впали плоди. 
Ти можеш гілки поламати,
А мені їх лікувати. 
Ти можеш з корінням дерева вивертати,
А мені прийдеться молоді саджати. 
Всі провини твої 
Виправляти прийдеться мені. 
У лузі трави високі,густі 
Від твого подиху лежать на землі. 
А в полі гнучкі колоски покрутив
Безжалісно на землю опустив. 
І тут всі провини твої 
Виправляти прийдеться мені. 



1)
Річка своє русло прокладає. 
Між лівим і правим берегом 
Воду тримає. 
То бурхливо і шумно з гір стікає,
Каміння вниз штовхає. 
То спокійно і тихо по рівнині тече,
Води свої несе. 
А коли наступає весна,
У річці холодна вода,
Часто буває брудна,
Бо струмочки великі й малі
У річку несуть багато землі. 
А літечко прийде, тепло принесе. 
Сонце промінці розпускає,
Воду в річці нагріває. 
Вона теплою стає,
Купатися запрошує. 
2)
Сонце сильно пригріло,
Геть землю засушило. 
Порохи на дорогах лежать,
Тріщини сантиметрів по п‘ять. 
Зелені трави пожовтіли,
Сумна картина. Рослини безсилі. 
Кукурудза листя звернула в трубочки. 
В криницях мало води. 
Як жити далі питання стає. 
Нарешті хмарки припливли,
Дощик принесли. 
Дощик лив і лив. 
Всіх розвеселив. 
Адже для життя всім потрібна вода. 
3)
По небі хмаринки пропливають. 
Краплинки за краплинками збирають. 
Краплинки великі стають,
У вигляді дощу на землю впадуть. 
Радіють рослини. Радіють люди. 
Видніються калюжі всюди. 
Дощик все ллє і ллє,
На воді залишає круги. 
4)
В усі часи людського життя 
Роль велику має питна вода. 
Чиста,прозора,без запаху вона. 
Дарує нам життя. 
Без води рослини не ростуть. 
Без води тварини не живуть. 
Без води люди помруть. 
Оберігайте люди озера і річки,
Великі і малі струмки. 


|| Зима. Зима. 
|| З веселої Краплинки-українки 
|| Зробилася Сніжинка-українка. 
|| Про сніг багато знаю. 
|| Дітей про сніг навчаю. 


1)
Вранці на поріг 
Пухкий і білий випав сніг. 
Сонце засвітило. 
Нас розвеселило. 
Став білесенький сніжок
Мов сріблястий килимок. 
Райдужно блищить 
Під ніжками скрипить. 
2)
Весна наступала. 
Сонце пригрівало. 
Від снігу вода залишилася 
Як сонце теплом поділилося. 
3)
Відлига надворі. Щастя дітворі. 
Сніг ліпиться. Ура! Ура!
Ліпимо сніговика. 
Вуглинки дві для очей ми візьмем.
Морквину довгу замість носа втикнем. 
З діда шапка в самий раз підійшла. 
У бабці позичили шарфа. 
Татову мітлу дали сніговику. 
Сніговик мітлу тримав. 
Тато наш відпочивав. 
4)
З неба падають сніжинки як пушок. 
На поля,на гори,на лужок. 
Холодний сніг землю вкриває. 
Зайчик сліди свої залишає. 
5)
Я побачив крізь вікно
Снігу випало повно. 
На деревах,на кущах,
На дорогах,на дахах. 
Ну і я пішов у двір. 
Ляг на сніг і «ангела» робив. 
Мамуся теж зраділа. 
Фото на пам‘ять зробила. 
6)
Сніг ліпиться. Краса. 
Гайда ліпити гриба. 
Відро підійде для «ніжки»,
Набили снігом аж по вінця,
Трішки водою полили,
Ось і «ніжку» зробили. 
Фантастика! Відро забираєм. 
Чудову ніжку гриб наш має. 
Для «шапки» велика миска підійшла. 
Набита снігом до верха. 
Водою поливаєм,
До ніжки прикладаєм. 
Відро і миска нам згодились. 
Білих грибів цілий двір наробили. 


|| Дуже цікаво сніжинкою бути. 
|| Летіти з висоти. 
|| Бачити все навкруги. 
|| Бачила я як мороз працював. 
|| Річки і озера у лід закував. 
|| Тому,мої милі малята,
|| Про льоду властивості 
|| Спробую вам розказати. 
1)
На землю Зима прийшла. 
Багато снігу принесла. 
За нею слідом Мороз ступав. 
Озера й річки у лід закував. 
2)
На ковзанку зібрались дітлахи. 
Не забули взяти ковзани. 
Лід гладенький,слизький під ковзанами. 
Лунає сміх веселий поміж дітлахами. 
3)
Зі стріхи бурулька звисала. 
До хати я її забрала. 
Та меншати бурулька почала. 
А потім і зовсім пропала. 
З замерзлої бурульки на столі
Калюжа зробилась з холодної води. 
4)
Зима з морозами прийшла. 
Без ковзанки нам біда. 
Зібрались друзі мої. 
Робити ковзанку почали. 
До обіду лопатами працювали. 
Бетонний майданчик від снігу розчищали. 
А під вечір туди 
Налили холодної води. 
Мороз білі щоки свої надув,
Холодом на воду подув. 
І не стало води. 
Лише лід навкруги. 
Вранці щасливі друзі мої
Вдягнули нові ковзани свої. 
Ковзались хто як міг. 
Лунав до вечора дитячий сміх. 


|| Краплинка-українка на листочку лежала. 
|| Сонце побачила і заблищала. 
|| Від радості так застрибала,
|| З листочка на пісок упала. 
|| Тепер вам розповім,малята,
|| Про властивості піску. 
|| Ви маєте це знати.


Сонечко. Майданчик. Пісочниця. 
В пісочниці гратись так і хочеться. 
Тут пісок - наш дружок. 
Що ж ми знаєм про пісок?
Цікаво босоніж ходити. 
На сонці пісок може дуже нагрітись
Чи босі ,чи взуваємось- 
слідів не залишаємо. 
Між пальчиками висипається
В кулачках не залишається. 
Пісок сухий у скляночки насипали
І так же легко висипали. 
А як вітер сильно дме,
З собою піщинки несе,
В очі завіває,
Дивитись заважає. 
Та по обіді дощик пролив. 
Пісок у пісочниці він намочив. 
І от тепер на пісочку 
Кожен залишив слідочки. 
Тарас і Максим фортецю збудували. 
Місто своє захищали. 
А Даринка і Маринка,
І Тетянка,і Оксанка
З набором пісочним працювали,
Підводний світ уявляли:
Риби й краби,зірочки морські 
Черепашки й восьминоги
«пропливали»у воді. 
Мокрий пісок добре формувався. 
Видумкам дитячим піддавався. 




1)
Толя за село пішов. 
Жовту глину там знайшов. 
У відеречко набрав. 
А коли води додав,
Враз вона липкою стала. 
Ну не глина,просто клас. 
Каченят зліплю для вас,
І курчат,і индика. 
Гарна ферма ось така. 
2)
У мого дідуся,
У маминого татуся
Круг гончарний є. 
Ліпить з глини він горшки,
Мисочки і миски,
Глечики для молока,
Більші глеки для вина. 
Все в печі випалює. 
Мама розмальовує. 
Я поглянув. Красота!
Друзі - це кераміка
3)
Величезний самоскид 
На цегельний завод глину віз. 
Її там обробляють,
Цеглини виробляють. 
Випалюють в печі. 
Стануть цеглини тверді. 
Майстер скаже: « Красота!»
Молоточком стукає,
Мелодію слухає. 
Бо цеглини з різної глини
Різного кольору стають,
Різний звук видають. 
4)
Оля вийшла на город
Посадити там горох. 
Подивилась. Ну й дива. 
Вчора глина сірою була. 
А сьогодні рано 
Глина чорна стала. 
Сіра розсипалася,
Чорна до ніг чіпається. 
«Аааа. Збагнула. Не біда. 
Рано вранці дощ пролив. 
Глину сіру намочив. 
Глина чорна стала. 
Липнути почала.»
5)
Наша свинка Хрюша
Купається в калюжах. 
Ванни глиняні приймає. 
Від кусючих комарів тіло захищає. 
6)
Біле диво. Біла глина
Для порцеляни вона потрібна. 
Тарілки та блюдечка білі-білі. 
Ще і з дзвінким переливом. 
7)
Сіра глина з морського дна. 
Лікувальні властивості має вона. 
З неї маску на лице накладають. 
Зморшки пропадають. 
8)
У мого дідуся болить спина щодня. 
Я лікувати його почала. 
Компреси з глини на спину клала. 
Разів зо десять повторила. 
Перестала боліти спина. 
9)
Ластівка- пташина знайома. 
Живе біля кожного дому. 
З глини гніздечко зліпила. 
Трави сухої зверху наносила. 
Буде де жити малятам 
Жовторотим ластів’ятам. 




|| Я всюди буваю. 
|| За всім спостерігаю. 
|| Ось діти каміння збирають. 
|| Багато про нього знають. 

1)
Павлик дорогою ліниво ступав. 
На всі боки поглядав. 
На одній нозі стрибати почав. 
Та так упав,аж застогнав. 
А стогнати була причина,
До каміння побив спину. 
Ледве встав, обтрусив вбрання,
Взявся за каміння. 
Він копав його й розкидав. 
Крізь сльози зі злості щось там кричав. 
Летіло каміння туди і сюди. 
Невдовзі хлопчина затих. 
Та порвався його черевик. 
Рота черевик відкриває,
Звідти п‘ять пальців виглядає. 
От тобі й на. 
І додому вертатись пора. 
Павлик на подвір‘я ступає,
Вгору голови не підіймає. 
Мама стояла,мовчала,
Нарешті сказала:
«Нових черевик не буде тобі. 
Будеш ремонтувати оці. 
Ти,напевно,так по дорозі ходив. 
Що все каміння розбудив. 
А каміння,як бачиш,тверде
І вирішило провчити тебе.»
2)
Гаврилко з Данилком
По березі річки гуляли. 
Від нічим зайнятись, 
Каміння збирали,
У воду кидали. 
Камінці на дно лягали. 
Це тому,що вони важкі,
І легко топляться у воді. 
3)
Олечка у парку гуляла. 
У лівій руці відерце тримала,
Правою камінці збирала,
У відеречко вкидала:
«Один великий
Один маленький
А ти у нас гладенький і кругленький
А ти як овал і дуже твердий
А тебе розбили?
На частини поділили?
Ти бідолашний мій малий. 
Це тому що ти крихкий.»
Так Олечка з камінцями розмовляла
І повне відерце їх назбирала. 
4)
Тарас та Мирослав 
На лавочці сиділи,яблука їли,
Ногами махали,історії розповідали. 
«Мирослав,я хочу тобі розказати,
Про що довелося мені дізнатись. 
Трованти - це камені «живі». 
Багато їх на румунській землі. 
Форму округлу мають,
Після дощу помітно «виростають». 
«Це дуже цікаво. Я про це на знав» - 
Відповів Мирослав. 


|| Ось і все,мої любі малята. 
|| Уже час відпочивати. 
|| Все,що знала,розказала. 
|| А ви підростайте. 
|| Сил набирайтесь. 
|| Про природу більше дізнавайтесь. 







Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Вірші про кольори.

40 віршиків. Геометричні фігури навколо нас.

21 ВІРШИК ПРО ОДЯГ ТА ВЗУТТЯ